Про мову

Словацька мова використовує модифіковане латинське письмо. Оскільки деякі словацькі голосні не мають спеціальних літер в латинському алфавіті, словацький алфавіт використовує діакритичні знаки. М’якість приголосних характеризується пом’якшенням (ď, ť, ň, ľ, вживається також у графемах ž, š, č, dž), довжиною голосу (é, é, í, ý, ó, ú, ý). Вокал не підлягає скороченню, він вимовляється в повній формі в кожній позиції. У словацькій, крім голосних і приголосних, є ще т. зв i-ové дифтонги (ia, ie, iu) і один дифтонг u-ová (uo, графічно ô), перший сегмент якого вимовляється як напівголосний.

Фонологічною особливістю словацької літературної мови (як і центральнословацьких діалектів) є т. зв. ритмічне правило, згідно з яким в одному і тому ж слові два довгих склади зазвичай не йдуть один за одним відразу (pekný – krásny, nosím – súdim). Однак це ритмічне скорочення не є законом у стандартній словацькій мові, а лише тенденцією.

Словацька мова має динамічний наголос, прив’язаний до першого складу слова, який не дуже вимовляється (він слабший, ніж, наприклад, у російській чи польській мові). У прийменникових словосполученнях з односкладовими прийменниками наголос зазвичай ставиться на прийменниках: na stole.

Порівняно з російською, а також, наприклад, чеською, словацька має простішу структуру парадигм відмінювання та часу. Проте, незважаючи на об’єднувальні тенденції, формна система форм іменника та дієслова досить чітко розділена. Словацька мова має шість граматичних відмінків(nominatív, genitív, datív, akuzatív, lokál a inštrumentál). На відміну від чеської, вокатив у словацькій мові не вживається активно, він зазвичай ідентичний називному. У іменниках відповідно до відповідних прикметників виділяють три роди: чоловічий, жіночий і середній. У часах дієслова є три часи: минулий, теперішній і майбутній. На додаток до трьох способів зв’язку, командування та обумовлення, більшість дієслів розрізняють два способи: досконалий (zavolať) і недоконаний (volať). Це дуже флексійна мова з елементами аналітики, в якій граматична функція слів чітко характеризується згинами, тому порядок слів у реченні є відносно вільним і може використовуватися як семантичний засіб. У межах синтаксичної типології словацька мова характеризується основною схемою побудови S (ubjekt) - V (erbum) - O (bjekt). У словацькій мові найпоширенішими є двочленні конструкції речень, які мають свій підмет (agens), але також рясно представлені одночленні конструкції без діяча (Prší, Zabilo ho v hore, Striaslo ho).

Пасивні конструкції з'явилися в словацьких діалектах і зустрічаються в меншій кількості, описові та зворотні форми пасиву збільшуються в писемній мові в рамках європеїзації.